Ядерна енергетика та сучасність

URL – адреса учнівського блогу:

Назва проекту

«Ядерна енергетика та сучасність»

Автори проекту

Група учнів 11 класу                

Тема дослідження для блогу

Які сучасні досягнення ядерної енергетики?

Проблемне питання (питання для дослідження)

1.     Який сучасний стан ядерної енергетики?

2.     Які перспективи розвитку ядерної енергетики?

Україна відноситься до країн частково забезпечених традиційними видами первинної енергії і має середньоєвропейський рівень енергозалежності. Стан енергозабезпечення та енерговикористання в Україні на сьогодні характеризується тим, що вітчизняна економіка споживає значно більшу кількість первинної енергії на одиницю виробленого ВВП; має майже вдвічі більшу, ніж країни ЄС, США та інші країни світу, частку природного газу у структурі власного споживання енергії (41% в Україні проти 21% у світі, 22% у ЄС, 24% у США); залежить від умов постачання газу з країн СНД.

Атомні елекростанції (АЕС) України виробляють 45-50% споживаної в країні електроенергії. Потенційні можливості країни по створенню енергетичних потужностей на атомних станціях дозволяють зробити висновок про те, що в найближчі роки атомні станції будуть залишатися базою енергетики України. Енергетична стратегія України на період до 2030 року передбачає зростання виробництва електроенергії в країні до 420,1 млрд. кВт/г. При цьому частка виробництва електроенергії на АЕС у 2030 році повинна скласти 52 % від загального виробництва електроенергії в Україні.

Розвиток ядерної енергетики в Україні є важливою складовою забезпечення енергетичної безпеки країни. Перспективи розвитку атомної енергії тісно пов’язані з питаннями екології, ядерної та радіаційної безпеки. Безперечною перевагою ядерної енергетики є її екологічна безпека у порівнянні з тепловою енергетикою. Наявні переваги ядерної енергетики, зростання цін на нафту й газ, введення в дію Кіотського протоколу — як механізму боротьби з глобальними змінами клімату через неконтрольовані викиди парникових газів, призвели до дострокового закінчення так званої газової паузи і прискорення розвитку атомної енергетики.

Однак у сучасної атомної енергетики є й істотні недоліки:

-    безпека поховання великої кількості радіоактивних відходів (РАВ) на десятки і сотні тисяч років викликає сумнів через надійність таких довготривалих фізично-геологічних прогнозів;

-   існує нагальність створення стратегічного запасу ядерного палива для забезпечення роботи українських АЕС та вирішення питання поводження з відпрацьованим ядерним паливом;   

-   значні проблеми виникають у зв’язку з недостатньою пропускною спроможністю ліній електропередачі для видачі потужностей АЕС (Рівненська, Хмельницька, Запорізька);

 - кошти державного бюджету, виділені на підвищення енергоефективності, використовують вкрай неефективно [1, с.150].

 Саме тому для  підвищення ефективності роботи  АЕС передбачається розроблення таких  програм, зокрема: “Програми розвитку магістральних та міждержавних електричних мереж напругою 220-750 кВ”, “Програми інтеграції української енергосистеми в європейську (Інтеграція в UCTE)”, “Програми розвитку експортного потенціалу українського паливно-енергетичного комплексу”, “Адаптація енергетичного законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, а також “Програма науково-технічного забезпечення”, тощо.

На сьогоднішній час потрібно втілити в життя наступні заходи:

- підвищити рівень безпеки АЕС, який вимагає докорінної реконструкції автоматизованої системи управління технологіч­ними процесами;

- створення ядерно-паливного циклу в Україні на базі пере­дових технологій, який забезпечить гарантовану незалежність АЕС від імпорту ядерного палива і знизить потреби України в його закупівлі;

-  необхідно створити власні сховища ядерних відходів, які мають бути розташовані в зоні відчуження;

- АЕС повинні мати право вільного і безперешкодного продажу електроенергії безпосередньо як енергопостачальникам, так і споживачам;

- збільшення експорту електроенергії з України можливе лише за умови об’єднання з європейською енергосистемою (UCTE/CENTREL) [2, с.78].  

          - для інтеграції енергосистеми України до енергетичних систем держав ЄС у термін до 2010-2012 рр. необхідно здійснити впровадження сучасних систем і доведенням показників їх роботи до європейських стандартів;

- необхідно збільшити пропускну спроможність міждержавних електромереж як на території України так і на територіях країн ЄС, що потребує обгрунтованих дій відповідних вітчизняних та зарубіжних структур.

Потреба в споживані енергії зростає з кожним роком. Україна входить до кола держав з високим споживанням електроенергії, тому існує необхідність раціонального використання і поліпшення стану постачання електроенергії до споживача, саме тому Україна повинна реформувати законодавство щодо електроенергетики відповідно до європейських стандартів, а також усунути всі проблеми повязані з технічним станом АЕС.

Атомна електроенергетика може скоротити  залежність нашої країни перед іноземними імпортерами нафти і газу, а це в свою чергу зміцнить економіку і посилить імідж держави в світі. 

Розглядаючи перспективи розвитку атомної енергетики в Україні, слід враховувати особливості ядерного статусу нашої держави. По-перше, атомна енергетика і промисловість, зважаючи на відсутність замкненого паливного циклу й організацій, які розробляють, проектують і будують атомні реактори, не є у нас самодостатніми. Тому Україна поки що використовує реакторні технології, паливо і засоби з переробки відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) інших країн. Однак у нас є чимало вітчизняних природних, виробничих й інтелектуальних ресурсів у цій сфері. Так, виробляється цирконій, виплавляються конструкційні сталі, видобувається уран, створено потужне виробництво труб, розробляються засоби контролю, а також виготовляються турбіни, пристосовані для роботи на АЕС. Науковці працюють над створенням фізичних основ реакторного матеріалознавства, успішно розвивається радіаційна фізика. По-друге, існуюча міжнародна система заборони розповсюдження ядерних технологій і матеріалів поділяє світ на ядерні та неядерні держави, причому останні є підконтрольними споживачами атомної енергії. Сьогодні міжнародна спільнота занепокоєна можливостями несанкціонованого поширення цих матеріалів і технологій з метою виробництва ядерної зброї. Боротьба з розповсюдженням ядерних матеріалів і технологій стала потужним економічним і геополітичним інструментом. Україна, хоч і володіє ключовими ядерними технологіями, матеріалами і розвиненою атомною енергетикою, належить до умовно ядерних держав, оскільки не має промисловості з розділення ізотопів, збагачення урану і виробництва палива. Вона здала свою ядерну зброю і зобов’язалася не виробляти її. З цих причин розвиток атомної енергетики в Україні сьогодні є реальним тільки за умов тісної кооперації з провідними ядерними державами. Оскільки атомна енергетика — лише один із секторів енергетики й істотно залежить від економічності інших секторів, її майбутнє можна оцінювати тільки з урахуванням тенденцій розвитку енергетики в цілому. Крім того, екологічні наслідки господарської діяльності людей на Землі стали справді загрозливими у зв’язку з викидами в атмосферу парникового газу (двоокису вуглецю), забрудненням повітря, водойм і ґрунтів токсичними відходами підприємств енергетики. АЕС не викидають в атмосферу парникових газів і не споживають кисень. Проте нинішні атомні реактори не відповідають вимогам гарантованої безпеки, а поводження з радіоактивними відходами — екологічним нормативам. З урахуванням цих міркувань, а також прогнозу зростання енергетичних потреб і складаються плани використання атомної енергії у розвинених країнах, де їй відводиться одне з основних місць. Ми розглянемо ключові тенденції та проблеми, пов’язані з майбутнім атомної енергетики в Україні і світі.
                                                   

Але найбільшою проблемою є потужна опозиція подальшому розвитку атомної енергетики з боку громадської думки, яка сформувалася одразу після Чорнобильської катастрофи. Для того, щоб атомна енергетика України повністю відповідала сучасним вимогам і забезпечувала енергетичну незалежність нашої держави, необхідно розв’язати низку нагальних завдань: • створити вітчизняне виробництво палива для АЕ (для цього потрібно ~ 1 млрд дол. США); • подовжити термін служби діючих блоків на 15 років, тобто провести їх повноцінну перевірку і виконати профілактичні роботи; • ввести нові блоки (11—12), вибравши типи реакторів і уклавши контракти на будівництво на основі тендеру (~ 11—12 млрд дол. США); • побудувати завод з переробки ВЯП (0,6 млрд дол. США); • спорудити сховище ВЯП (можливо, за рахунок об’єкта «Укриття» №2) — ініціатива Президента України В.А. Ющенка; • побудувати «Укриття» №2 на ЧАЕС (понад 1,2 млрд дол., на кошти донорів) і вивести ЧАЕС з експлуатації (за гроші України). Виконання перелічених заходів потребує величезних коштів — близько 15 млрд дол. США. Здійснення цих робіт разом з упровадженням енергозберігальних технологій, виробництвом у необхідних обсягах енергії на ТЕС за рахунок вугілля і мазуту допоможе Україні позбутися енергетичної залежності і зміцнити національну безпеку. Безперечно, ця програма має бути під постійним контролем Президента й Уряду України. Національна академія наук може зробити істотний внесок у науково-технічне забезпечення реалізації цієї програми. Досі йшлося тільки про технічний аспект справи. 
                              
Однак у нас існують соціальні, психологічні та моральні проблеми, які необхідно розв’язати для успішного розвитку атомної енергетики. Двоє з авторів цієї статті — ліквідатори аварії на ЧАЕС. Ми не можемо не висловити своєї думки щодо цих проблем. Загальновідомо, що після Чорнобильської катастрофи громадськість України різко налаштована проти «мирного атома» і будівництва нових енергоблоків. Нагадаємо, що у нас лише ліквідаторів і переселенців із забруднених радіонуклідами територій налічується близько 300 тис. осіб. Це означає, що Уряд України, керівництво НАЕК «Енергоатом» з особливою увагою мають поставитися до громадської думки стосовно перспектив розвитку атомної енергетики. Щоб переконати суспільство у її перевагах, потрібна велика і чесна пропагандистська робота, щоб люди конкретно знали, що їм дасть розбудова АЕС. Інтереси громадян, потерпілих від аварії на ЧАЕС, безперечно, насамперед необхідно враховувати у планах розвитку атомної енергетики. Потрібно, щоб будь-який мешканець країни мав можливість будь-коли отримати інформацію про стан будь-якої з вітчизняних атомних станцій. Тоді населення буде впевненим у надійності і безпечності роботи АЕС, довірятиме професіоналізму і моральній культурі їх операторів. У Франції, Японії, Бельгії роботі з громадськістю приділяють величезну увагу. Так, будівництво жодного з 59 блоків АЕС у Франції не починалося без узгодження з мешканцями того району, де мала споруджуватися АЕС. Жителі місцевості навколоISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2006, № 4 13 станції отримували певну «плату за страх» жити поряд з нею. Це — будівництво шляхів, шкіл для дітей, пільгові тарифи на електрику, тепло для парників і будинків за пільговими цінами тощо. Зрештою, люди, котрі мешкають на територіях навколо АЕС, мають доступ до інформації про радіаційну обстановку на станції та рівень її безпечності. Громадяни знають свої права, ступінь компенсації можливих збитків. У Франції існує спеціальний центр з ліквідації можливих аварій зі своїми потягами, літаками й автобусами: транспорт оснащений не тільки необхідною кількістю дозиметрів, а й засобами для дезактивації. В Україні поки що вся ця робота лише в зародковому стані. Мешканці прилеглих до АЕС населених пунктів не мають відповідних пільг. Більше того, деякі обіцянки, які давали їм на початку спорудження АЕС, владою не виконані. А потерпілі від катастрофи на ЧАЕС і досі не отримують адекватних грошових компенсацій. Усі ці соціальні й етичні проблеми необхідно без зволікання розв’язувати, і фахівці НАН України готові співпрацювати з урядом у цьому напрямі.